Четвер, 20.06.2019, 10:50
Вітаю Вас Гість | RSS

Масевицька ЗОШ І-ІІІ ступенів

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 98
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
Форма входу
Банери
Головна » 2015 » Травень » 15 » Дякуєм за Перемогу.
11:09
Дякуєм за Перемогу.
За такою назвою 8 травня пройшла зустріч читачів бібліотеки з ветераном Великої Вітчизняної війни Іваном Кириловичем Приймаком
Вічний вогонь палає,
Дзвонить у долі століть.
Вічний вогонь палає:
Щастя живих бережіть!
Вічний вогонь клекоче:
Люди, не треба війни,
Щоб не вмирали дочки,
сестри, батьки і сини.
Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших. Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.
9 травня ми святкуватимемо сімдесяту річницю Великої Перемоги над німецько - фашистськими загарбниками. У цей день ми схиляємо голови перед пам'яттю загиблих воїнів – визволителів та вклоняємося живим учасникам тих героїчних подій. Про такого воїна визволителя Івана Кириловича Примака, я хочу розповісти. Він гордість нашого села Масевичі. Ми кожного року проводили зустрічі з ветераном у школі, біля обеліска Слави, де написані прізвища 25 жителів нашого села. які загинули в роки великої вітчизняної війни. Тепер наш сивочолий ветеран має слабке здоров'я. Бібліотекар разом з учнями сьомого класу привітали Івана Кириловича з днем Перемоги , який зустрів нас із сльозами на очах і побажали йому міцного здоров'я . До ветерана було багато запитань від дітей на які він відповідав згадуючи події війни. Навіть попросили потримати медалі у власних руках Сучасне покоління мало знає про війну 1941 – 1945 років. Іван Кирилович розповів про те, що йому дев’яносто літ накувала зозуля. Час був такий, довелося зазнати багато випробовувань, нелегке дитинство, буремні воєнні роки, складність післявоєнного життя.
Однак пережив, переміг усі ці випробовування. З дитячих років пізнав важку селянську працю. Допомагав батьку, який у той час працював лісником. Навесні 1940 року сім'ю Примаків виселели в м. Архангельськ. В Архангельську працював разом з батьком на лісопільнях до початку війни.
У 1941 році Івану Кириловмчу видали паспорт і мобілізували в армію у спеціальний 105 саперний батальйон, який складався із саперівпереселенців із заходу.
Батальйон займався фартифікаційними роботами, укріплював морське узбережжя . Адже в той час нерідко німецька авіація бомбардувала Архангельськ, очікувалися напади із моря. Через деякий час , сім´я Примаків разом із іншими переселенцями отримала дозвіл на переселення в Полтавську область. Незабаром молодого бійця івана Кириловича було направлено на фронт на територію Польщі. У складі Третього Білоруського фронту, який визволяв Східну Прусію, потрапив Іван Кирилович на передову. Йшли жорстокі бої у напрямку Кенісберга. У боях під містечком Гегенау у березні 1945 року був поранений і потрапив у госпіталь. Та довго відлежуватися не вдалося, ледь рана зажила - знову на фронт. Однак через місяць отримав ще одне поранення у руку.
День перемоги Примак Іван зустрів у госпіталі у пруському місті Істербург. Разом з усіма радів перемозі над ненависним ворогом, відчував і свою причетність до цієї події, сумував за друзями, які не дожили до цього щасливого дня. У госпіталі він перебував до осені 1945 року, погано заживала рана. З осені він був направлений на учбовий полігон міста Бобруйська і прослужив там ще два роки. Після демобілізації повернувся в рідне село. Тут проживала його сім'я, яка теж повернулася в рідне с.Масевичі. приступив до праці секретарем сільської ради, потім перейшов працювати у рокитнівський лісгосп, а 1955 року пішов у місцевий колгоп у будівельну бригаду звідти пішов на заслужений відпочинок. Ми, учні місцевої школи, вчителі, жителі нашої громади шануємо і поважаємо свого сивочолого ветерана. І в перед день сімдесятої річниці бажаємо довго прожити в радості радіти своїм ділям , онукам і правнукам. Ми гордимося тим, що живемо поруч з ветераном.
Хочеться зібрати всі квіти землі і покласти їх до ніг ветерана.
Прикріплення: Картинка 1 · Картинка 2
Переглядів: 348 | Додав: Ilchuk | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
...
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Пошук
Календар
«  Травень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Друзі сайту

Масевицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Рокитнівської районної ради Рівненської області, 34253, вул. Центральна,13, с. Масевичі, Рокитнівський район, Рівненська область, Україна. email: masevichi@i.ua © 2019
Зробити безкоштовний сайт з uCoz